Міфи та стереотипи про НАТО

Міфи та стереотипи про НАТО

Міфи та стереотипипро НАТО Факти
1. Варшавський договір розпався. Тому навіщо потрібно НАТО? Проти кого ця організація? НАТО не проти когось, а за щось!НАТО продовжує існувати для забезпечення безпеки для своїх країн-членів.
2. А чому б не розпустити НАТО? Розпустити НАТО можуть лише країни-члени НАТО, і якщо вони цього не бажають, то очевидно їм потрібно існування організації яка забезпечує безпеку для них. Крім того ряд країн намагаються набути членства саме в НАТО.
3. Двосторонній зв’язок з країнами членами НАТО в галузі безпеки Україна і так підтримує, без НАТО. Членство в НАТО спростить систему взаємодії і комунікацій з країнами-членами НАТО, тому що НАТО це постійно діючий форум на якому вирішуються питання безпеки і протидії викликам сучасності. Україні важливо брати участь у цьому форумі і володіти повним об’ємом інформації щодо глобальних загроз і викликів.
4. В цілому безпеки достатньо для України, бо немає видимих загроз безпеці країни. Військова і політична еліта країни повинна розуміти, що Батьківщина завжди в небезпеці.Безпеки багато не буває. Безпеку потрібно постійно посилювати.Наше членство в НАТО сьогодні – це посилення безпеки для України.
5. Сьогодні Україні нічого не загрожує, тому не потрібно поспішати з членством в НАТО. Ніхто не знає яким буде світ через певний час, які загрози можуть виникнути в майбутньому.Після Першої Світової війни ніхто не думав, що буде Друга Світова війна. Коли в Україні був голодомор в 20-х роках неможливо було передбачити, що голодомори будуть в Україні ще в 30-х та 40-х роках. Створення атомної енергетики не передбачувало можливість появи Чорнобиля. Членство в НАТО долучає Україну до реально діючої ефективної системи колективної безпеки.
6. Проти мілошевської Югославії була здійснена військова операція НАТО. Сьогоднішня демократична Сербія намагається набути членства в НАТО. За таке членство висловлюються 36% сербів. Реальний тиск НАТО на диктатуру припинив кровопролитну громадянську війну на Балканах, і це розуміють народи колишньої федерації.
7. Для набуття членства в НАТО потрібно закінчити проведення всіх відповідних реформ. Виконати необхідний мінімум запровадження стандартів перед формальним вступом потрібно, але багато нових країн-членів НАТО закінчували здійснення реформування вже набувши членства. Проте варто відзначити, що в Україні вже достатньо здійснено реформування сектору безпеки.
8. Необхідно перейти на контрактну систему в армії. Кожна країна-член НАТО сама визначає систему служби в лавах Збройних сил, власне як і кількість та склад власної армії.
9. Членство в НАТО дуже багато коштує. Країни, набувши членства в НАТО, в цілому скорочують витрати на оборону, тому що колективна оборона коштує дешевше.
10. Членські внески для країн-членів НАТО дуже значні та непосильні для українського бюджету. Сплата членських внесків до НАТО аналогічна із сплатою внесків до інших міжнародних організацій, як наприклад ООН та інших. За розрахунками експертів вартість членського внеску для України становитиме не більше 1 гривні на рік для кожного громадянина України. Натомість держава отримує найбільш ефективну сучасну систему безпеки, створити яку ми самі і фінансово, і технічно не спроможні.
11. Щоб перейти на стандарти НАТО треба замінити всю зброю. Стандарти НАТО це в більшій мірі питання взаємодії та організаційні питання. Тому всі нові країни-члени НАТО залишились із своєю зброєю.
12. У разі вступу України до НАТО українських військовихпосилатимуть в якості „гарматного м'яса” для участі у війнах закордон, навіть якщо це і не операція НАТО як було в Іраку. В країн-членів НАТО залишається суверенне право приймати рішення щодо форм і методів участі у загальних операціях НАТО. Україна не перебуваючи в складі НАТО направляла свій контингент в Ірак, разом з тим військові багатьох країн-членів НАТО не брали участі у військових діях в Іраку.
13. Україна змушена буде посилати свої війська для участі в миротворчих операціях, які вже відбуваються під керівництвом НАТО – в Косово та Афганістані. Рішення про форму участі у військових та миротворчих місіях приймають виключно уряди країн-членів Альянсу і ніяких вимог при цьому НАТО не висуває. Для порівняння втрати України за 14 років миротворчої діяльності склали 44 особи, загальні втрати НАТО в Косово та Афганістані – 181 солдат, втрати СРСР в Афганістані - 14000 осіб.
14. НАТО - світовий поліцейський. НАТО найбільш ефективна у світовій історії організація колективної безпеки, яка ставить своїм завданням захист держав-членів організації від загроз і відповідно створення умов для їх економічного розвитку та процвітання.
15. Вступ України до НАТО означатиме занепад українськоговійськово-промислового комплексу. Вступ до НАТО дасть друге дихання українському ВПК. Загрозою українському ВПК є саме ВПК та чиновники. Для розвитку української військової промисловості потрібне реформування, сучасний менеджмент, оптимізація управління, вихід на нові ринки збуту, кооперація з багатьма країнами, використання досвіду та технологій країн-членів НАТО. І це можливо і потрібно робити вже сьогодні.
16. Вступ України до НАТО приведе до розриву відносин українського та російського військово-промислових комплексів. Росія ще з 1991 року взяла курс на створення всіх замкнутих циклів виробництва зброї на своїй території, включно із тими типами озброєння, значна частка яких традиційно вироблялась в Україні. Як тільки Росія завершить налагодження замкнутих циклів, російські підприємства відмовляться від послуг української військової промисловості. Це відбудеться незалежно від того, перебуватиме Україна в НАТО чи ні. Росія активно використовує технології та досвід країн-членів НАТО. Російське ВПК активно співпрацює з країнами-членами НАТО в галузі виробництва зброї та продукції двійного призначення і конкурентно випереджає Україну.
17. Членство в НАТО означає перехід на нові стандарти озброєнь. Обов’язковій стандартизації підлягає тільки біля 15% озброєнь, переважно це засоби зв’язку між військовими підрозділами та бойовими одиницями.
18. Вступ України до НАТО означатиме запровадження візового режиму з Росією. НАТО як організація колективної безпеки не займається питаннями візового режиму і відповідно не впливає на ускладнення чи спрощення візового режиму як в країнах-членах НАТО між собою так і з сусідніми державами не членами НАТО.
19. У НАТО цілковито панують сильні держави. НАТО є одна з небагатьох міжнародних організацій в якій всі рішення приймаються лише консенсусом. Тому при незгоді якоїсь із країн з певного питання, саме формулювання рішення по такому питанні змінюватиметься до того часу поки воно не влаштовуватиме всіх.
20. Україна не зможе відстоювати в НАТО свою позицію та інтереси. Ухвалення всіх рішень в НАТО відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна-член НАТО має право вето. Це дає змогу Україні заблокувати будь-яке неприйнятне для неї рішення Альянсу.
21. Конституція і закони України проголошують позаблоковийстатус України. Конституція України не заперечує участь нашої держави у Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО). Натомість Конституція України забороняє перебування на її території військових баз інших країн.
22. Наявність Чорноморського флоту Росії в Севастополі робить неможливим вступ України до НАТО. Наявність Чорноморського флоту Росії в Севастополі не заважає Україні стати членом НАТО. Тим паче, що кораблі ЧФ РФ, що базуються в Україні, здійснюють патрулювання під прапором НАТО в Середземному морі.
23. Найкраще для України - це нейтралітет. У наш час нейтралітет юридично і практично неможливий для України. Крім того держава не в змозі збільшити витрати на оборону, щоб забезпечити національну безпеку для країни на належному рівні і утримувати оборону від всіх. Система колективної безпеки дозволяє скоротити витрати на озброєння, оскільки в разі нападу на одну із країн-членів НАТО всі члени Альянсу гарантують їй військову підтримку.
24. Стандарти НАТО дуже складні і непідсильні українській владі. Головні напрямки так-званих стандартів НАТО це знання англійської мови, сумісність засобів зв’язку та однакова система прийняття рішень і виконання цих рішень військовими, так-звана оперативна сумісність. Зрештою всім новим країнам-членам НАТО це вдавалось.
25. Держава поки що не в змозі забезпечити військовослужбовцям належний рівень оплати, вирішити питання забезпечення житлом тощо, для того щоб відповідати рівню військових країн-членів НАТО. В НАТО вступають не лише Збройні сили, а вся держава, тому при наявності консенсусу влади та справжнього бажання розв’язання проблем представників військової організації держави, ситуація зрештою набуватиме необхідного рівня для досягнення відповідності партнерам – країнам-членам НАТО.
26. Для вступу до НАТО потрібний референдум. З 10 нових країн-членів НАТО референдум відбувався лише в 2-х.НАТО – це міжурядовий договір про безпеку, тому підписання такого договору в принципі не вимагає проведення референдуму, вимагає лише рішення влади, так як це відбувається при приєднанні до інших міжнародних організацій.
27. Політикам важко визначитись щодо членства в НАТО і тому треба запитати думку людей. Через бажання уникнути відповідальності за долю країни, влада перекладає тягар вирішення надзвичайно складних питань безпеки на плечі суспільства. Громадянам не просто зробити вибір щодо питання оптимальної системи безпеки, яке має такий великий ступінь складних переплетінь та підтекстів. Політики, що не знають яку роль для безпеки держави відіграє співробітництво з НАТО та членство в НАТО можливо не відповідають рівню того державного посту який займають або не достатньо приділяють уваги питанням національної безпеки держави.
28. Розширення НАТО спрямоване проти Росії, Ірану, Японії та Китаю.
Розширення НАТО має на меті поширення території безпеки та збільшення кількості країн, що формують сучасну архітектуру європейської безпеки, значну участь в якій відіграє вже і Росія спільно з НАТО.
29. Співпрацюючи з НАТО Україна віддаляється від Росії. Україна відкриваючи двері в НАТО, там в НАТО натрапляє знову таки на Росію, тому що Росія вже тривалий період значно активніше співпрацює з Альянсом ніж Україна. Про це свідчать як кількісні так і якісні показники такого співробітництва.
30. Членство України в НАТО погіршить відносини України з частиною політиків в Кремлі. Насправді російська еліта повністю володіє інформацією щодо НАТО і зацікавлена у співробітництві з Альянсом задля посилення безпеки і економічного зростання російської держави. Але завжди є спокуса впливати та маніпулювати слабшими країнами, зокрема Україною. Коли Україна розмовлятиме з Брюсселем через Москву, то це власне посилює Кремль, додає йому геополітичної значущості. Звідси у частини кремлівських політиків така показна стурбованість щодо розвитку відносин Україна-НАТО. Та все ж співпраця та членство в НАТО, орієнтуючись на європейські цінності, дає Україні своєрідний імпульс розвитку політичної системи, формування справжньої ринкової економіки, розвитку демократії та захисту прав людини, соціальних гарантій, досягнення європейської політичної культури та рівня і стандартів життя. Все це позитивно буде впливати і на громадян Російської Федерації, для яких європейські цінності та стандарти стануть досяжні.
31. Вступ України до НАТО означатиме появу натовських солдат і танківбіля російського кордону. НАТО не має власної армії, форми тощо. Є армії країн-членів НАТО. При вступі до НАТО українська армія і озброєння буде вважатись армією і озброєнням Альянсу, і це означає, що в країні в цілому і на кордонах зокрема фактично нічого не зміниться.
32. Росія – ворог НАТО Масштаби військово-політичного співробітництва Росії та НАТО набагато перевищують україно-натовські програми. Місія Росії в НАТО в десять раз більша від української місії. Рада Росія-НАТО розцінюється політиками як певний прототип нової структури безпеки в євразійському регіоні. Росія постійно проводить спільні військові навчання з НАТО, а кораблі ЧФ РФ в Середземному морі ходять під стягом НАТО.
33. НАТО вимагатиме скорочення особового складу української армії. Незалежно від вступу до НАТО згідно Державній програмі розвитку Збройних сил особовий склад армії в любому випадку до 2011 року буде скорочено до 143 тисяч чоловік.

Матеріали взято з книги:
„Україна-НАТО: співробітництво заради безпеки”, Джердж С.Ф., – К.: Товариство „Знання” України, 2007. – 96 с. – (Бібліотека українознавця). – Бібліогр.: с.84-95.
ISBN 978-966-618-233-6, БКК 66.4(4УРК), Д40.
© Джердж С.Ф., 2007.

сайт создан компанией